Відкрию вам страшну таємницю: ваші фотографії в купальнику на тлі моря, розміщені у Facebook або "ВКонтакте", нікому не цікаві. І ті, на яких ви в обнімку з друзями під час новорічної вечірки смієтеся після третього келиха червоного сухого, – теж, розповідає фахівець ресурсу робота у Луцьку.
Точніше, фотосвідоцтва вашого яскравого і цікавою життя в соціальних мережах можуть зацікавити близьких, приятелів або заздрісників – але ніяк не роботодавців. Прийнято вважати, що хантери, потенційні роботодавці та діючі начальники нервово реагують на умовні "фото з п'янок". Повірте, це міф.
Звичайно, якщо роботодавець – параноїк, від нього можна чекати будь-якої реакції на вашу активність в інтернеті, але краще взагалі з таким не зв'язуватися. Що стосується нормальних роботодавців, то вони, моніторячи активність кандидатів або співробітників у соціальних мережах, звертають увагу на загальну адекватність.
Співробітник пише про нещасливе кохання або публікує фото з нічного клубу – це нормально. Якщо він повісить посилання на порнографічний ролик або напише щось, що виходить за межі загальноприйнятої моралі і ККУ, – це погано.
Однак якщо ви не помічали за собою схильності до публічного порушення кримінального кодексу, це не привід розслаблятися: є безліч тонких нюансів, здатних виставити вас кретином перед роботодавцем і стати джерелом проблем – настільки тонких, що багато про них не замислюються.
Одна з найстрашніших помилок, яку гарантовано помітять і в більшості випадків не пробачать – публічно критично відгукнутися про компанію-роботодавця або безпосереднього начальника. Не краще виглядає і критика у бік партнерів, клієнтів і навіть рядових колег – усе це вказує на вашу низьку лояльність до власної роботи.
Не менш важливе табу – винесення на публіку конфіденційної інформації. Навіть якщо співробітник не підписував жодних документів, які зобов'язують його не розголошувати ті або інші дані, від розмов про внутрішню кухню компанії краще утриматися. Зрештою, соціальні мережі (навіть особисті сторінки) давно вже сприймають як свого роду ЗМІ, а у компаній є офіційні спікери.
Так, фото формату "я вирішив перепочити і зробив селфі, на якому видно тільки моє стомлене обличчя крупним планом" – це нічого, це дурниця. А ось зображення, на яких видно екрани моніторів, інші співробітники та інші незначні дрібниці можуть стати джерелом проблем, якщо компанії-роботодавцю є, що приховувати від конкурентів. А компаніям завжди є, що приховувати, – недарма під час екскурсій в офісах IT-компаній журналістам та блогерам забороняють фотографувати в приміщеннях з робочими комп'ютерами.
По-перше, всі ми пам'ятаємо канонічну історію співробітниці одного агентства з продажу нерухомості. Дівчина опублікувала фото з корпоративної вечірки в офісі, і начальство звільнило її – вона, мовляв, усіх зганьбила: клієнти та партнери можуть вирішити, що у компанії недостатньо коштів на те, щоб забронювати вечірку в ресторані. "Зовнішнє обличчя" компанії і внутрішня кухня часто не збігаються.
По-друге, будемо чесними: корпоративні свята в Україні – основне джерело службових романів. І родичі ваших колег і начальників можуть побачити на невинних, на перший погляд, фотографіях зовсім не те, що бачите ви.
Про це не прийнято говорити, але компанії часто ворогують один з одним. Якщо ви претендуєте на роботу в компанії А, ворогуючої з компанією Б, і у вас багато друзів з компанії Б (особливо, серед топ-менеджменту) – це погано для вас.
Мені відомий такий випадок: технічний директор однієї компанії міцно дружив з топ-менеджером злого конкурента своїх роботодавців. І в реальному житті, і в Facebook: це неважко було помітити по численним взаємним лайкам, коментарів та спільним чек-інам. І роботодавці помітили, прослідкували за ситуацією і запропонували співробітникові "розлучитися полюбовно" – звичайно, не з реальної, а придуманої причини.
Мабуть, усіх так допекла політична обстановка, що активність співробітників у цій сфері роботодавцями не заохочується, але на неї закривають очі. Так що сміливо агітуйте за своїх кандидатів, але пам'ятайте про головне правило користувача соціальної мережі: намагатися якнайменше писати в робочий час.
Читайте також: Як знайти роботу людям старшого віку і Тестове завдання: братись чи ні?